КАЗИМИР МАЛЕВИЧ ТА УКРАЇНА

Казимир Малевич народився в Києві 11 лютого 1879 року. Довгий час вважалося, що місцем народження художника був будинок по вулиці Бульонскій, 15, яку пізніше перейменовували на вулицю Боженка. Зараз вона називається вулицею Казимира Малевича. Але рік тому стало відомо, що художник народився в маєтку своєї тітки на вулиці Жилянській (орієнтовно номер 62–65), який до нашого часу, на жаль, не зберігся.

Більшість дослідників життя і творчості Казимира Малевича вважають його україно-російським художником з польським корінням. Так, дійсно Казимир народився в українсько-польській католицькій сім’ї Северина та Людвіки Малевичів. До речі, відомо також і те, що хрестили його в римо-католицькому Олександрівському костелі в Києві.  Але художник  багато часу прожив в Україні, до того ж не тільки в Києві. Свої юнацькі роки вів провів в різних регіонах України.  Так як батько був інженером цукрового виробництва, родина часто переїжджала. Відтак, до 17 років Малевич жив на Поділлі, Слобожанщини та Сіверщині.

«Я наслідував усе життя селян. Село займалося мистецтвом (такого слова я не знав тоді). Точніше кажучи, вироблялися такі речі, які мені були до вподоби. У цих речах і чаїлася вся таїна моїх симпатій до селян», – писав Малевич в автобіографії. Дійсно, можна сказати, що український контекст життя і творчості художника вплинув на формування його естетичних концепцій. Адже Малевич сам писав, що одним із основних джерел його творчості було народне мистецтво, особливо розписи українських сільських хат, якими він щиро захоплювався та намагався відтворювати особливо цікаві  елементи.

У 1895–1896 роках Малевич навчається в Київській рисувальній школі. Його вчителем був відомий український художник Микола Пимоненко.

У 1904 році художник переїжджає у Москву, де продовжує навчання та бере участь у виставках. Після цього працює у Вітебську та Ленінграді, у 1927 році повертається у Київ, однак уже за кілька років через репресії знову переїхав у Ленінград, де й помер у 1935 році.

Казимир Малевич зі студентами

Про «київський період» (1927–1930 рр.) життя Малевича стало відомо більше також нещодавно. Тут він викладав у Київському художньому інституті, який був відомий на той час як «український Баухауз». В ті часи у митця  існувала своєрідна лабораторія, у якій він разом із колегами та студентами досліджував художній процес у мистецтві, всі «-ізми» початку ХХ століття: імпресіо­нізм, експресіонізм, футуризм, кубізм тощо.

Цей період життя художника довгий час був маловідомим, допоки в  2015 році в Києві не відшукали нові тексти Казимира Малевича та документи, що стосуються його викладання в Київському Художньому Інституті в 1929–1930 роках. Важливими виявилися матеріали з архіву художника Мар’яна Кропивницького. Він керував роботою Курсів з підготовки робітників до вступу до художнього інституту, викладав там курс живопису та водночас був асистентом Казимира Малевича.

Цими ж роками датується активність Малевича в українській пресі – кілька десятків його статей про новаторство в мистецтві було надруковано у журналах “Нова генерація” (Харків) і “Альманах-авангард” (Київ).

Важливо, що Казимир Малевич – художник, який показав трагічне становище українських селян під час злочинної насильницької колективізації та Голодомору. На малюнку олівцем, «Де серп і молот, там смерть і голод» (цитата з популярної у 1920–30-х роках народної пісні), зображені три фігури, риси обличчя у яких замінені на серп і молот, хрест, труну. Багато з «селянських» картин містять у собі завуальовані повідомлення, як наприклад, відсутність обличь, рук.  «Людина, що біжить» – також образ присвячений Голодомору 1933 року.

У своїй творчості Казимир Малевич пройшов чи не всі етапи розвитку західного мистецтва ХХ століття. Перші картини художника були написані в стилі реалізму та імпресіонізму, він створює пейзажні етюди. Згодом експериментує з кубізмом, футуризмом та робить кроки в бік абстрактного мистецтва, Так триває допоки не з’являється супрематизм, де усі зусилля митця  зосереджуються на кольорі, формі, фактурі та русі. Малевич відтоді пропонує із найпростіших форм (квадрат, коло, хрест) і простих кольорів створювати новий вимір, нові світи.

Найвідоміший твір Малевича знають усі – це  «Чорний квадрат». Але крім нього, є ще інші менш відомі квадрати -«Червоний» і «Білий», а також «Чорне коло», трикутники й овали. Цікаво, що першою реакцією публіки на «Квадрат», який продемонстрували на виставці у Петербурзі 1915 року, було обурення. Картину назвали провокацією, «ляпасом» міщанським смакам тогочасного суспільства. Але дуже швидко після першої негативної реакції «Квадрат» став символом нового мистецтва — символом того, що малювати можна без сюжету й мінімалістично.

Наталія ФІТЬ.

Releated Post