МИТРОПОЛИТ ПІДПІЛЬНОЇ ЦЕРКВИ

12 лютого 1907 р. на Львівщині народився Володимир Стернюк. Його мама, Євгенія була тіткою Євгена Коновальця.

Спочатку навчався в рідному селі. Потім навчався в Українській академічній гімназії у Львові, де й вступив до Пласту. Подальшу освіту здобував в Бельгії.

У 1931 р. був склав довічні чернечі обіти і був рукоположений єпископом Вінніпеґу Василем Ладикою.

Завершивши навчання, Володимир повернувся до Галичини і був спрямований на Волинь, де прослужив до 1936 р. Згодом змушений був повернутися до Галичини. Пастирював у Станиславові (нині Івано-Франківськ), Тернополі і Львові.

З другим приходом радянської влади та початком переслідування церкви отець Володимир категорично відмовився підписати «перехід на православ’я» та гостро засудив псевдособор у Львові, через що був змушений перейти до підпільної душпастирської праці. Влаштувався на роботу в університетській бібліотеці у Львові, але в червні 1947 р. його заарештовано, звинувачено у зв’язках із націоналістичним підпіллям та засуджено до 5 років «виправних робіт» на лісоповалах у таборі Росії.

Після звільнення повернувся до рідного села. Працював у Львові сторожем, обліковцем, санітаром «швидкої допомоги», фельдшером (для цього закінчив заочне відділення Львівського медичного училища), а ночами обслуговував вірних. У 1964 р. на його плечі ліг тягар архиєрейського служіння. 2 липня єдиний владика підпільної Церкви, Василь Величковський, уділив єпископську хіротонію отцю Стернюку і призначив його своїм Єпископом-помічником. Коли Митрополита Величковського арештували, а з часом видворили з держави, і він незадовго помер в 1972 р. в Канаді, в Україні підпільну Церкву очолив його наступник, Митрополит Володимир Стернюк. Незважаючи на систематичний тиск з боку радянської влади – обшуки, конфіскації, стеження, допити, «профілактичні» розмови, – церковне життя продовжувалося на Батьківщині і на засланнях.

Так під проводом Митрополита Володимира Стернюка УГКЦ вистояла до 1989 р., коли вийшла з підпілля і змогла розбудувати свої церковні структури. Навесні 1991 р., після повернення патріарха Мирослава Івана Любачівського в Україну, митрополит Володимир завершив своє служіння як містоблюститель глави Церкви.

У 1989 р., коли Пласт відновився в Україні, Владика Володимир Стернюк дав своє благословлення на діяльність організації, і під час урочистої присяги пластунів служив Архиєрейську Святу Літургію в Шевченківському гаю у Львові.

Помер Владика 29 вересня 1997 р. Похований у Львові.

Віталій ГЕДЗ.

Releated Post