ПРО СПАЛЕННЯ ДОМУ КОЗАКА

У 1773 р. колодниця Євдокія Зінченко від Корибутівського сотенного правління була представлена в суд гродський Прилуцький. При рапорті було повідомлено про зняття з неї там допиту через донесення від козака тієї ж сотні, жителя села Голюнки Івана Малюги про підпал його дому. Внаслідок цього підпалу згоріла його хата з усім майном, а також по суміжності згоріли доми місцевих козаків Іващенків, а саме дві хати з майном. В самому рапорті було відзначено, що вона ж Зінченко з малих років збожеволіла.

А по допиту в вище названому сотенному Корибутівському правлінні було показаго, що від народження їй 50 років. Після смерті батька козака села Голюнки Зінка Хильченка, проживала з малих років в різних козаків Корибутівської сотні села Голюнки. Вона прижила блудно чоловічого полу дитину, а з ким саме вона не знає. Після чого проживала в місцевого козака Сави Іващенка. Через називання її дітьми козака Івана Малюги гусаком вона розізлившись взяла вогню та запалила в козака Малюги кліть, від чого та кліть (прим. кімната або комора в домі), хата і повітка (прим. сарай або хлів) з усім майном згоріла. Проте, в зв’язку з тим, що в суміжності були дві хати козаків голюнських Івана і Сави Іващенків вони також з усім майном погоріли. В гродському суді Зінченко каючись вище написаному підпалу заявила, що підпал вчинила, не за одну вчинену їй дітьми Малюги образу, але й за те, що той Малюга, знаходячись їй в свояцтві не утримує її. Також заявила, що ту новонароджену дитину вона прижила з бувшими в козака пом’янутого Іващенка молодиками Іваном і Леонтієм, а прізвиська їх не знає, і років показала собі вже до 60. Майна для уплати збитків вона не має, крім по-батькові спадкового біля села Голюнки від приїзду з Прилук на сім днів поля.

Потім, в гродському Прилуцькому суді вчинено було рішення наступного змісту: внаслідок того, що названа Зінченко добровільно сама призналася, а також окремо, що вона облудно прижила дитину; внаслідок чого в силу порядків права, за обидва ці вчинки, в силу права книги статуту розділу 11, артикулу 18 і розділу 14, артикулу 30, хоча заслуговує смертну кару, проте замість неї  по грамоті 1760 року 19 жовтня підлягає відправки в вічне заслання. В подальшому Корибутівським сотенним правлінням і по персональному в гродському суді огляду колодниці виявилось, що вона не зовсім розумна, і зважаючи на це гродський суд приказав: від того зробити її вільною з тим, щоб вона по вище згаданому розділу 11, артикулу 18 повинна тільки ображеним Малюги і Іващенкам внаслідок підпалу поповнити їхні збитки своїм майном, яке вона по цій справі показала, і яке ще могло б бути зверху цього знайдено. Для того, щоб вона по своєму божевіллю не могла ніяким чином мешканцям вчинити шкоди, утримувати її в силу права статуту розділу 11, артикулу 35 по смерть її в в’язниці при Корибутівському сотенному правлінні.

Суд генеральний відмінив рішення суду гродського Прилуцького та вчинив рішення наступного змісту: по праву Статуту розділу 11 артикулу 35, безумців таких потрібно тримати в заперті, які своїми діями шаленими буває не маючи ніякого порядного змісту, але вона Зінченко по вище написаному, не такого стану. До того ж, якщо її тримати при сотенному управлінні, то вона може ще багато шкоди вчинити. Для цього суд генеральний приговорив рішення гродського суду відмінити, і за вчинення нею, колодницею навмисний підпал замість того, що підлягає їй по розділу 11, артикулу 18 смертної кари, заслати її в заслання на поселення в Сибір. За погоріле майно вчинити скривдженим стягнення з неї Зінченко належного майна.

Згідно з рішенням, названу колодницю потрібно було вислати в Малоросійську колегію за караулом. В присланому з гродському суду рапорті від 20 листопада, від городового отамана, спостерігача острогу Стаховського було повідомлено, що колодниця Євдокія Зінченкова в тому острозі померла.

Олександр РІЗНІЧЕНКО.

Releated Post