ОКУПАЦІЙНІ ГРОШОВІ ЗНАКИ І БОФОНИ ЧАСІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА ОУН. Паперові гроші і їх обіг на західноукраїнських землях у ХVIII – ХХ ст.

Як колись Перша, так і пізніше Друга світова війна грандіозно вплинула на долю західноукраїнських земель, які впродовж невеликого періоду часу встигли побувати під окупацією радянського, німецького, частково румунського і угорського, а потім знову радянського режимів.

Зміна окупантів неминуче тягнула за собою зміну фінансово-грошової системи і впровадження нової валюти. Зокрема, одразу ж після захоплення Галичини частинами Червоної армії у вересні 1939 р. почалася стрімка радянізація краю, яка передбачала націоналізацію банківської сфери і терміновий перехід на радянську валюту.

Курс обміну польських злотих на радянські рублі був відверто здирницьким: 1 до 1, хоча до початку війни був 1 до 3. Щодо номіналів радянських паперових грошових знаків, то в обігу ходили банкноти вартістю 1, 3 і 5 рублів та 1, 3, 5, 10 червінців.

У червні 1940 р. до складу Радянської України було включено Північну Буковину. Як і на Західній Україні, тут було проведено націоналізацію банківських установ та обмін румунських лей на радянські рублі. Але вже у 1941 р. румуни не тільки повернули собі Буковину, а й окупували значну частину українських земель між річками Дністер та Південний Буг. Тут було створено провінцію «Трансністрія» і до повернення радянських військ у 1944 р. в грошовому обігу на цих землях перебували румунські леї номіналом 100, 500, 1000, 2000 та 5000 лей зразка 1940–1943 рр., а також німецькі райхсмарки і окупаційні грошові знаки.

Цікаво склалася грошова система у Дистрикті «Галичина», який з 1 серпня 1941 р. входив до складу Генерал-губернаторства з центром у Кракові. Грошовою одиницею тут з 18 вересня 1941 р. замість рубля знову став краківський злотий. За назвою і навіть зовні ці банкноти були схожі на довоєнні польські злоті, однак випускав їх з 1940 р. Емісійний Банк в Польщі – спеціальна інституція для емісії грошей на окупованих польських землях. Всього було здійснено дві емісії окупаційних грошових знаків вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 60, 100 і 500 злотих. Через те, що на них містився підпис президента Емісійного банку в Польщі Фелікса Млинарського, в народі ці купюри називали «млинарками». Окрім злотих в Галичині також ходили в обігу німецькі марки номіналом 1, 2, 5, 10, 50, 100, 500 і 1000 марок. Згідно офіційного курсу за 1 марку давали 2 краківських злотих.

У період Другої світової війни Закарпатття перебувало під владою Угорщини. І тут в обігу були угорські пенго.

Після витіснення німецьких загарбників в жовтні 1944 р. Закарпаття терміном на один рік увійшло до складу новоствореної Чехословаччини. У цей період в Закарпатті користувалися чехословаькими кронами.

і встановлення на західноукраїнських землях радянського окупаційного режиму всі німецькі, румунські та угорські гроші були анульовані. В обіг повернулися радянські рублі, будучи тут державною валютою до розпаду СРСР і становлення незалежної України. Змінили їх у 1992 р. українські купони багаторазового використання, про які вже йшла мова в одному з наших попередніх матеріалів.

Говорячи про паперові грошові знаки на західноукраїнських землях у ХХ ст., було б несправедливо оминути увагою грошові документи ОУН-УПА періоду боротьби за незалежність. Одразу ж після переходу на нелегальне становище ОУН-Б в серпні-вересні 1941р. визріла проблема мобілізації матеріальних засобів для фінансування військових та організаційних витрат. Оунівське підпілля оголосило збір коштів у бойовий фонд, який мав стати матеріальною базою для формування українських національних збройних сил. Для цього ОУН почала випускала власні гроші – так звані бофони (скорочення від словосполучення «бойовий фонд»). Хоча грошима їх назвати важко, скоріше це були цінні папери, або ж облігації довготермінової позики, які обмінювалися в місцевого населення на окупаційні державні грошові знаки.

Перші бофони з’явились у Галичині вже в серпні 1941р. Виготовлені вони були на обгортковому папері в червоно-чорному кольорі. На них зображувалися картуш із тризубом і написи «Боєвий фонд ОУH» та «День боротьби». Також зазначалися дві дати: «31. VIII. 1919 р.» і «31. VIII. 1941 р.», що символізували «Свято зброї» – день, коли війська Директорії i УГА звільнили від більшовиків Київ. Пізніше цей бофон був повторений і в національних жовто-блакитних кольорах. Ці грошові документи не мали позначення номіналу, бо на перших порах збір коштів у бойовий фонд проводився на добровільних засадах. Негласно існувала мінімальна сума збору: 1 німецька марка або 2 краківських злотих.

Зростаюча потреба у матеріальних засобах змусила ОУН-Б вже на початку 1942 р. розпочати виготовлення бофонів із позначенням номіналів. На невикористаних знаках попередніх випусків робилися спеціальні наддруки із зазначенням вартості. Замість напису «Боєвий фонд ОУН», на них почали друкувати «Національний фонд ОУН», «Національний фонд», «Фонд загальної помочі» тощо. Галицькі бофони у 1941–1943 рр. випускали лише друкарні Крайових проводів ОУН. Формат їх був різним: від розмірів агітаційної листівки до поштової марки. Вже набагато пізніше окремі купюри передруковувалися в загонах УПА на периферії, де майстри на пластинках із грушки чи ясеня вирізали кліше для серійних випусків грошей.

Власні бофони випускали також члени ОУН-М. У 1942–1943 pp. мельниківці випустили у Галичині банкноти номіналами 1 і 5 карбованців із зображенням характерного тризуба з мечем і написами: «Власними силами» та «Ми здобудемо силою те, що нам належить по праву».

У 1945–1946 рр. з’явилася на світ легендарна «Волинська серія» бофонів, автором якої став відомий український графік Ніл Хасевич. Серія складалася зі знаків вартістю 5, 10, 25, 50, 100, 200, 300, 500 і 1000 карбованців. Вони функціонували в 12 областях України та Білорусі, де діяли українські повстанські загони. Випуск банкнот «Волинської серії» і широке їх поширення засвідчив прагнення командування УПА до уніфікації бофонної системи. У 1945 р. з’явилася нова галицька серія бофонів номіналом 5, 10, 20, 50, 100 та 500 карбованців. Виготовлені вони були у підпільній друкарні ОУН, яка знаходилась на території Миколаївського р-ну Львівської обл., під керівництвом секретаря УГВР Миколи Дужого. У травні 1945 р. друкарню було розгромлено, а її керівника заарештовано. Упродовж 1946–1947 рр. бофони номіналом 10, 30, 50 та 100 карбованців друкувалися у підпільній друкарні в Чернівцях. На Буковині була поширена також серія грошових документів ОУН вартістю 25, 50 та 100 карбованців із зображенням національної символіки, поєднаної з військовими символами.

Бофони також виконували агітаційно-пропагандистську функцію. Зокрема, під час Великодніх свят в 1947 р. керівництво ОУН у Галичині ухвалило рішення про випуск спеціальних грошових квитанцій – великодніх бофонів, щоб привітати населення зі святом. У народі ці бофони називали «писанками». Для великодніх, а згодом і різдвяних, бофонів характерним є поєднання релігійного та політичного аспектів боротьби за волю України. На них вміщувались символи святкування – ялинкові гілки та свічки, а також гілки верби і писанки у поєднанні з національною та військовою символікою.

У 1950-х рр. бофони випускалися в дуже обмеженій кількості, і про них можна говорити вже як про виняток. Так, кілька серій бофонів виготовили на території Станіславівського обласного проводу ОУН. Грошові документи, випущені карпатськими відділами УПА, були дуже примітивними і містили тільки написи фіолетовим чорнилом. У цей період бофони УПА не користувалися великою популярністю в місцевого українського населення, бо, по-перше, були елементом примусу (важко було відмовити озброєним людям у наданні коштів чи продуктів харчування на папірці, що, ніде правди діти, в той час не мали жодної реальної цінності). По-друге, радянські каральні органи жорстко переслідували будь-які прояви співпраці з українським підпіллям, а тому знайдені при обшуці бофони в кращому випадку ставали «путівкою» в Сибір для усієї сім’ї. В гіршому – суд і розстріл, чи розстріл без суду. Тому такої валюти намагалися якомога швидше здихатися, зокрема й у вогні печі. Звісно, виплат за цими облігаціями вже ніхто не очікував. Через такі заходи обережності сьогодні бофони є великою рідкістю і високо цінуються колекціонерами. Останні ж грошові документи УПА на західноукраїнських землях датуються 1955 р.

Що стосується гривні, яка як офіційна валюта України теж була введена у ХХ ст. (2 вересня 1996 р.), то, на нашу думку, про неї варто говорити у загальноукраїнському, а не західноукраїнському контексті. До того ж без малого 23 роки її існування, під час яких здійснювалися емісії і зміни окремих банкнот на нові, із більш довершеним захистом, заслуговують окремого, детальнішого розгляду. Причому як історії паперових грошей, так і монетного господарства.

Лев ДАВИБІДА.

Releated Post