ВЕЛИКДЕНЬ — ТРАДИЦІЇ СВЯТА В УКРАЇНІ

Великдень — найголовніше свято весняного циклу календаря в українців. До нього готувались старанно та  відзначали з особливою урочистістю. На Великодні свята, як і на Різдвяні, повинна зібратися вся родина, адже це — “Великий День». Дівчат йшли до церкви а в цей день одягнутими надзвичайно пишно: на шиї — намисто, на голові — вінок. Кожен повинен був на Великдень при.готувати собі нову сорочку.

ВЕЛИКОДНЯ НІЧ

У Великодню ніч досить поширеним явищем було розпалювання багаття, що й збереглося дотепер в деяких місцевостях Західної України. Відповідальність за проведення дійства лягала на плечі парубочої громади.  Хлопці розпалювали велике вогнище на високому пагорбі або безпосередньо біля церкви. Важливим було підтримувати багаття всю ніч, допоки люди не повернуться з церкви.

Великодній вогонь наділявся магічними, очисними властивостями. Вогнем у цю ніч очиститься від злого  усе, куди лише досягне сяйво від нього. Вірили, що в таке місце не підступить лиха сила. Вогонь також мав горіти у хаті — лампадку чи свічку запалювали на всю ніч .

Вважалось, що в  ніч на Великдень не можна спати. А якщо й спати, то хіба-що дрімати десь притулившись, бо розстелювати ліжка не годиться — «щоб нечиста сила не приснилась».  Винятком із правил були тільки малі діти та хворі.

ТРАДИЦІЙНІ АТРИБУТИ СВЯТА

У великодньому кошику обов’язково мали бути яйця та паска. Також несли святити хліб, сіль, печене порося, ковбаси, пироги тощо. Цікаво, що це все святили не лише в кошиках, а й у ночвах (в центральній Україні). Їх ще називали нецки. Великодній кошик чи ночви з їжею зав’язували у хустку або покривало.

Прийшовши з церкви, свячене яйце споживали першим на сніданку. Потім їли паску та усе приготоване. Звичай на Великдень розпочати святкування яйцем побутує в Україні здавна, адже яйце символізувало зародок нового життя. У християнстві  воно є символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя.

До Великодня жінки і дівчата повинні були намалювати близько 40-60 писанок. При цьому яйце мало залишатись сирим. Для того, щоб розписані яйця не псувалися, їх засушували — клали у піч після випікання паски. Верхній шар білка наче запікався, і писанка вже не псувалася, а всихала.

На свято писанки дарували та обмінювали. Після освячення їх клали у воду, щоб дівчата вмивалися і були «красними як писанка».

Крашанки – це, переважно, варені яйця для споживання, які фарбувалися, природними барвниками.

Паски в українській традиції не покривали  глазур’ю та посипками. Найчастіше їх зверху обмазували яйцем, щоб отримати красиву скоринку. В деяких регіонах оздоблювали паски так само як короваї.

Для приготування паски використовували пшеничне борошно, рідше житнє. На Чернігівшині та Полтавщині робили сирну паску. Приступаючи до роботи, господиня повинна була мати чисте тіло, одягнути чисту сорочку й помолитися. На основі того, як випікалася паска, ворожили про добробут сім’ї в майбутньому (якщо вона западала у формі, чекали недобрих новин).

СВЯТКУВАННЯ

Великдень — родинне свято, тому на гостину цього дня майже не ходили.

Лише молодь та діти збирались по обіді і центрі села, дівчата водили хороводи.

Однак, перший понеділок після Великодня називали Волочебним (бо всі «волочилися» від хати до хати у гості) або Обливаним ( коли хлопці поливали водою дівчат), що й досі практикується.

Великодній тиждень —  це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Часто залишають на могилках трохи свяченого.

Наталія ФІТЬ.

Releated Post