ЯК ВАТИКАН ВИЗНАВ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

16 червня 1919 р. відбулася важлива подія в історії України та відносин української влади з католицькою церквою. Після візиту посла УНР графа Михайла Тишкевича до Папи Римського Бенедикта XV уряд Директорії УНР був фактично визнаний курією. Саме в такому ключі тлумачили і в Італії, і в Україні лист кардинала П’єтро Гаспаррі до Симона Петлюри, де він писав: «Святий Престіл, визнаючи благородний характер української нації, піднесе свої молитви за її щастя, у твердому переконанні, що право самовизначення, вже визнане для інших народів, які належали до колишньої російської імперії, буде визнане також і для України».

Посольській місії М. Тишкевича до Риму передували перемовини уряду Центральної Ради, а згодом і Української Держави з Курією. Першим претендентом на роль посла України до Ватикану міг бути, на думку І. Сергійчука, о. Діонісій Банчковський, який вів листування з цього приводу ще в березні 1918 року. Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського вже гетьманський уряд продовжив цю роботу, і ключову роль відігравали в ній міністр закордонних справ Дмитро Дорошенко та український дипломат у Відні Ян Токаржевський-Карашевич. Вони домовлялися про відкриття окремої нунціатури Святого Престолу в Українській державі, у жовтні 1918-го Київ відвідав представник Риму. З українськими греко- та римо-католиками листувався також нунцій на території колишньої імперії Романових Акіле Ратті (майбутній папа Пій ХІ), закликаючи їх сприяти припиненню польсько-української війни.

Михайло Тишкевич

Наприкінці існування Гетьманату Скоропадського виникла думка призначити послом України в Римі графа Михайла Тишкевича. Після повалення гетьманського режиму уряд знов очолили соціалісти, і призначення аристократи Тишкевича до клерикального Риму почало викликати питання в нової влади, зокрема й у Володимира Винниченка. Питання до соціалістичної влади України були і з боку Римської Курії, тому на кілька місяців призначення посла до Ватикану було відкладено. Зрештою кандидатура Тишкевича знайшла підртимку з боку урядовців, і вже в середині травня 1919 року граф приїхав до Риму. Зустріч із Папою Бенедиктом XV відбулася 25 травня, посол передав вірчі грамоти, але відкриття посольства все ж супроводжувалося численними проблемами, зокрема, не всі члени делегації змогли отримати італійську візу (Ватикану як окремої держави на той момент ще не існувало). Саме за результатами тієї зустрічі й було написано цитований вище лист кардинала-держсекретаря П. Гаспаррі.

Бенедикт XV

Попри те, що ситуація розвивалася не на користь України, певний час дипмісія УНР активно працювала в Римі. Папа Бенедикт підтримував українську місію також на Паризькій мирній конференції, де Україну представляв той самий М. Тишкевич (послом у Римі після нього став о. Франц Ксаверій Бонн). Планувалося відкриття нунціатури в Києві, й 16 лютого 1920 року було призначено апостольським візитатором до України о. Джованні Дженоккі, який так і не встиг розпочати свою місію в УНР. Із від’їздом уряду Директорії УНР з території України занепала і місія в Римі.

Джованні Дженоккі

Попри відсутність незалежності в України протягом значної частини ХХ століття, Ватикан продовжував опікуватися українськими католиками східного та західного обрядів, що опинилися в складі різних держав. Так, саме за клопотанням Папи Іоанна ХХІІІ було звільнено з радянських таборів предстоятеля УГКЦ митрополита Йосипа Сліпого, який оселився в Римі у 1963 році, заснував там Український католицький університет і Собор святої Софії, брав участь у ІІ Ватиканському соборі та готував УГКЦ до повернення в Україну. 8 лютого 1992 року Ватикан заснував Апостольську нунціатуру в Україні, першим нунцієм став архиєпископ Антоніо Франко. Ініціатором створення нунціатури став Папа Римський Іван Павло ІІ, який відвідав Україну з офіційним візитом протягом 23-27 червня 2001 р. Наша країна стала другою з пострадянських держав, які відвідав Папа, і цей візит сприяв розвитку католицької церкви в Україні. Зокрема, Іван Павло ІІ проголосив блаженними 32 українських католиків, відслужив кілька служб, виголосивши проповіді українською мовою, заклав фундамент Українського Католицького Університету в Україні.

Сьогодні католицька церква є однією з потужних християнських спільнот в Україні. Римо-католики мають 943 релігійні громади, діє 7 дієцезій (єпархій). Греко-католики мають 4413 громад, об’єднаних у дві окремі структури — Українську греко-католицьку церкву та Мукачівську греко-католицьку єпархію. Також в Україні існує кілька парафій Вірмено-католицької церкви. Папа Франциск І підтримує Україну як у своїх посланнях, так і в плані матеріальної допомоги нужденним. Українські католицькі ієрархи беруть активну участь у публічному житті, регулярно висловлюються з гострих моральних питань та намагаються вводити християнські принципи до політичного дискурсу.

Руслан ХАЛІКОВ.

Releated Post