ІВАН КАВАЛЕРІДЗЕ – СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ

Талановитий митець грузинського походження Іван Кавалерідзе за 70 років активної творчості створив майже 20 пам’ятників, сотні станкових робіт, зняв 10 кінофільмів, поставив 10 театральних п’єс, написав книгу спогадів. При цьому він залишивши десятки проектів, яких просто не встиг реалізувати.

Народився Іван Петрович Кавалерідзе 14 квітня 1887 р. на хуторі Ладанському (нині – с. Новопетрівка, Роменського району Сумської області). Дитинство Івана  минуло в селі Талалаївці Полтавської губернії (нині – с. Стара Талаївка на Черкащині). Навчався в Київському художньому училищі (1907–1909 рр.),  Академії мистецтв у Петербурзі (1909–1910 рр.) та півроку у приватній майстерні Наума Аронсона в Парижі.

Кавалерідзе одразу почав реалізовувати свої творчі задуми після навчання. Ще перед Першою світовою війною 17 вересня 1911 р. на Михайлівській площі в Києві було відкрито споруджену за проектом скульптора чотирифігурну композицію пам’ятника княгині Ользі, святому апостолу Андрієві Первозванному та рівноапостольним Кирилові й Мефодію.

Із 1912 р. працював художником-декоратором кінофірми П. Тімана та Ф. Рейнгарда. Під час Першої світової війни художника Кавалерідзе рекрутували до російської армії й послали для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у В’ятці, а в квітні 1915 р. перевели до школи прапорщиків у Петерґофі, біля Петербурґу, згодом – до 3-го зведеного гвардійського запасного батальйону в Царському селі.

Деякий час Іван проживав у містечку Ромни, що на Сумщині. Тут він працював учителем малюнку у відділі народної освіти, а також вів міський драмгурток і був головним режисером Роменського пересувного робітничо-селянського театру (1925–1930 рр.). Важливо, що тут він також продовжував займатися спорудженням пам’ятників. За часів гетьманату Павла Скоропадського, наприкінці жовтня 1918 р., за його проектом звели пам’ятник Тарасу Шевченку. У 1922 р. було встановлено його пам’ятник Григорію Сковороді у Лохвиці на Полтавщині, а у 1926 р. – пам’ятники Тарасу Шевченкові в Полтаві та Сумах.

Реалізувавши себе у скульптурі, Іван  Кавалерідзе вирішив спробувати свої сили в кінематографі. Працював режисером на Київській кіностудії (нині імені Олександра Довженка) у 1934–1941 та 1957–1961 рр. Став фактично основоположником українського історичного кіно. Хоча митця неодноразово звинувачували у «націоналістичному ухилі». Ба більше, з «антиісторизмом»  його робіт періодично проводилась боротьба з боку тодішньої влади.

Проте це ніколи не зупиняло художника. Він продовжував творити. У 1936–1937 рр. створив перші українські кіноопери: «Наталка Полтавка»  та «Запорожець за Дунаєм». Екранізація «Наталки Полтавки» взагалі відкрила новий жанр у українському кіномистецтві. У 1941 р. Іван Кавалерідзе вирушає в Карпати для зйомок фільму «Олекса Довбуш». Задумане втілити не вдалось, адже там його застала війна. Режисер вирішує повертатись до Києва.

В окупованому Києві Кавалерідзе деякий час керував відділом культури Київської міської управи. Протягом цього періоду він допомагав виживати представникам місцевої інтелігенції. Згодом радянська влада не простила Іванові Петровичу перебування під окупацією – кіностудія виселила його зі службової квартири.

Проте Іван Кавалерідзе повернувся в кіно. В цей період він створив фільми «Григорій Сковорода» та «Повія». Стрічку «Повія» (за однойменним романом Панаса Мирного)  була останнім фільмом, створеним Кавалерідзе. Її  високо оцінила тогочасна критика.

Помер Іван Кавалерідзе 3 грудня 1978 р. в Києві, похований на Байковому кладовищі. У 1987 р. в с. Новопетрівка відкрито художньо-меморіальний музей Кавалерідзе. У 1989 р. при Сумському художньому музеї відкрили скульптурну галерею, де зібрано більшість його робіт. У 1991 р. в Києві на Андріївському узвозі створено меморіальний музей-майстерню скульптора та меморіальний фонд.

Наталія ФІТЬ.

Releated Post