МИКОЛА ТЕРЕЩЕНКО – УКРАЇНСЬКИЙ МЕЦЕНАТ ТА ПІДПРИЄМЕЦЬ

Микола Артемійович став одним із найвідоміших представників роду Терещенків, засновником тих традицій, якими керувалися наступні покоління великої родини. Він не тільки активно рухав економічний прогрес в країні, а й впливав на суспільне життя в другій половині ХІХ ст.

Народився Микола Артемійович 26 жовтня 1819 року в містечку Глухів, що на Сумщині. Там закінчив Глухівське повітове училище, далі навчатися забракло коштів. Відтак, ще будучи юнаком Микола допомагав батьку вести підприємницьку діяльність. Згодом самостійно взявся за торгівлю хлібом, привозив сіль і рибу із Криму до Глухова.

У роки Кримської війни (1853-1856 рр.) виконував державні замовлення для військового відомства, завдяки яким значно збільшив свій капітал. Справи пішли ще  краще після селянської реформи 1861 р. —  Терещенко почав брати в оренду (а потiм i викупляти) землi помiщикiв. У своїх зразкових господарствах особливу увагу придiляв вирощуванню цукрового буряку, а згодом почав будувати i власнi цукровi заводи.

У 1870 р. Микола разом із братом Федором засновав «Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків», яке на той час було найбільшим у цукровій галузі країни. На той час Терещенко був власником більше десяти цукрових та рафінадних заводів, розташованих навколо міста Глухова, а також йому належало близько 80 тис. десятин землі, винокурні, парові і водяні млини, цегельні та ремонтні майстерні, які були розташовані у Чернігівській, Київській, Волинській, Харківській, Подільській, Курській та Тульській губерніях.

Цікавий факт: у 1900 р. на Всесвітній виставці у Парижі продукція підприємств Миколи Артемійовича отримала вищу нагороду за відмінну якість цукрового піску, спирту, борошна, а його самого було нагороджено французьким офіцерським орденом Почесного Легіону.

Одночасно Микола Терещенко активно займався не тільки підприємництвом і торгівлею, а також і громадською діяльністю – у 1851-1860 рр. його було обрано на посаду старшого бургомістра міста Глухова, і він обіймав цю посаду впродовж 9-ти років, а потім протягом 14-ти років був міським головою. Після переїзду до Києва на постійне місце проживання в 1875-81 рр. виконував обов’язки гласного міської думи. У 1870 р. — отримав спадкове дворянство, пізніше — чин таємного радника та інші високі державні ордени.

Микола Терещенко також мав звання почесного громадянина Києва і Глухова. Для цих міст він виділяв гроші на потреби багатьох доброчинних організацій і товариств, на спорудження навчальних і лікувальних закладів, притулків для дітей і дорослих, різних громадських установ та храмів.

Усього за життя він пожертвував понад 5 млн рублів, із них 1,5 млн. — Глухову, і понад 2,5 млн — Києву. Його колекція творів мистецтва разом із зібранням брата Федора та сина Івана була покладена в основу музею «Київська картинна галерея» (також відомий як Київський національний музей російського мистецтва).

Помер Микола Терещенко на 84 році життя 19 січня 1903 р. у Києві  Упродовж двох днів у Володимирському соборі жителі міста прощалися зі своїм почесним громадянином. Поховали його, згідно із заповітом, у Глухові. Справу життя продовжили його діти та зять Богдан Ханенко (чоловік Варвари).

Наталія ФІТЬ.

Releated Post