ПИЛИПІВСЬКИЙ ПІСТ ТА ПРИГОТУВАННЯ ДО РІЗДВА

Пилипівський піст розпочинається 28 листопада і триває аж до настання Різдва Христового. За ці майже шість тижнів завершується осінній цикл народного календаря та розпочинається зимовий. Не зважаючи на велику кількість свят, люди у цей час дотримуватися певних правил поведінки та режиму харчування, не влаштовували гучних святкувань та не справляли весіль. Про тих, хто до цього часу не побрався, казали: «Пилип не до всіх прилип».

Важливим етапом, що безпосередньо передував посту – було святкування «Пилипа», яке припадає зараз на 27 листопада. Це був останній день, коли люди готували смачну вечерю та запрошували гостей. На стіл ставили борщ, смажене м’ясо, вареники та інші наїдки. За звичаєм, на вечерю до батьків обов’язково мали прийти дочки із зятями, які недавно одружилися. Інші ж збиралися в складчину – сходилися в одну хату, приносили із собою їжу на напої, щоб «статечно провести Пилипа».

В народі говорили цей день називали «Заговини», «Пущення» або «Пилипівчані запусти». За своїм значенням ця традиція близька до Масниці, що передує Великодньому посту. Парубоча та дівоча громади на Пилипа справляли «останні» танці перед постом. Ввечері хлопці ходили з музиками від хати до хати і з запитували: «Пане, господарю, чи є у вас в хаті парубок, чи дівка? Відпускайте на «Запусти!».

На час початок Пилипівського посту селяни закінчували польові роботи, а щоденні турботи обмежувалися переважно хатніми справами. Жінки білили хату, розписували піч, готували нові рущники та скатертини, а також сорочки та інші елементи строю. Господиня також закуповувала до Різдва нові миски, ложки, горщики, інколи й макогін та качалку.

Чоловік традиційно займався упорядкуваннням подвір’я, хліву, стайні, комори; лагодив сани, упряж та інший сільськогосподарський реманент; заготовляв дрова; відгодовував свійських тварин та виготовляв напої та настоянки. Крім того, господар хати заготовляв Дідуха на Різдво – зберігав сніп з обжинок та поступово додавав до нього стебла інших злаків. Вже ближче до Різдва, за два-три дні, чоловік з дружиною «качали» свічки з воску з власної пасіки.

Молодь отримувала більше вільного часу, тому період посту – це ще й традиційний час для проведення вечорниць та підготовки до Різдва. У Пилипівку дотримувалися посту переважно старші люди, адже молодь готувалася до свят, розучуючи колядки та щедрівки. Той, хто знав їх найбільше обирався найстаршим серед ватаги колядників. Також вже в цей час розбирали ролі у вертепі та розучували слова. Відбувалося це традиційно на вечорницях.

Найбільші вечорниці, як відомо, справляли на Катерини та на Андрія. Вечеря на них була пісною, але досить різноманітною: каша, голубці з пшоном і гречаною кашею, вареники з капустою, сливами та вишнями, капуста з грибами та рибою та узвар. Музик на такі вечорниці не кликали, натомість молодь вигадувала ігри та поближче знайомилась.

Дічата в цей період також займались виготовленням різдвяних прикрас. Однією із найпопулярніших окрас оселі був «різвяний павук». Плели павуків найчастіше в день Святого Гната. Крім того, павук вважався не тільки прикрасою, а й оберегом для помешкання. Вважалося, що він притягує родинне щастя.

Під час посту дозволялось співати спеціальні «пилипівчані» пісні. Тематика їх досить різноманітна: дівчата співали про кохання щасливе та нещасливе; йшлося про бажання вийти заміж у наступний весільний сезон; про родинне життя. Жінки співали про своє минуле та про сімейне життя.

Наталія ФІТЬ.

 

Releated Post