МИКОЛА ПИМОНЕНКО – МАЙСТЕР ПОБУТОВОГО ЖИВОПИСУ

Миколу Пимоненка називають «співцем українського села». Дійсно, на його картинах, ми можемо побачити українців такими, якими вони були в різних моментах життя – під час весілля, свят чи то праці. Художник з надзвичайною точністю відтворював в своїх роботах традиційні обряди, вбрання та українську природу. 

Микола Корнилович народився в березні 1862 року на околиці Києва — Пріорці, в сім’ї іконописця й різьбяра іконостасів. Мандруючи з батьком по селах Київщини, малий Микола знайомився з життям і побутом українського села. Навчившись від батька початків художнього ремесла, він у 16 років вступив до Київської рисувальної школи, керованої видатним педагогом М. Мурашком. Тут він навчався у 1878–1882 рр. Потім, у 1882–1884 рр., Пимоненко був студентом Петербурзької академії мистецтв, яку через хворобу не закінчив.

Микола Пимоненко. Весілля в Київській губернії. 1891 р.

Відтак, на 22 році життя Пимоненко повернувся до Києва, де фактично сформувалась і розквітла його подальша творча діяльність. Тут він став викладачем Рисувальної школи Миколи Мурашка.  До речі, тоді ж розписував Кирилівську церкву. Також митець брав участь у розписах Володимирського собору в Києві у 1890-х рр.  Після закриття школи  у 1901 р. обійняв посаду штатного викладача малювання Київського політехнічного інституту, на якій пропрацював до кінця життя. Водночас, до 1906 р. викладав у новоствореному Київському художньому училищі, одним з організаторів якого він був.

Віддаючи багато часу й уваги педагогічній діяльності, Пимоненко знаходив можливості для власного творчого розвитку. Звичайно, перші творчі спроби Пимоненка розпочалися ще в роки навчання в Київській рисувальній школі М. Мурашка («Портрет батька», «Автопортрет» – 1880 р.), а справжнім дебютом митця стала картина «Гальорка» (1885 р.). Її придбав для своєї колекції відомий київський меценат і цукрозаводчик І. Терещенко. З того часу з-під пензля Пимоненка з’являлися одна за одною картини, які відображали життя і побут українського села, його природу. Наприклад, такі роботи як «Весілля в Київській губернії», «Свати», «Жнива», «По воду», «Ярмарок», «Великодня утреня», «Жертва фанатизму» та багато інших.

Микола Пимоненко. Брід. 1901 р.

Жанрові, переважно лірико-оповідні за своїм характером, полотна художника відзначаються винятковою достовірністю, тонким психологізмом та колористикою. Пимоненку, крім того, на рідкість правдоподібно вдавалося відтворювати на полотні дві стихії – воду та місячне світло. Завжди ним майстерно виписане відбиття в калюжах, відблиски сонця в річці тощо. Це можемо побачити в таких картинах: «Українська ніч. Побачення», «Прачка», «На річці», «Брід», «Вечоріє».

Великий успіх мала його картина «Святочне ворожіння». На ній ми бачимо двох дівчат в інтер’єрі української хати при незвичайному освітленні, що додає картині таємничої загадковості. Сміючись, вони роздивляються тіні на стіні від шматочків воску, намагаюсь розгледіти в них обриси своїх суджених.

Микола Пимоненко. Святочне ворожіння. 1888 р.

Пимоненко був членом Товариства пересувних художніх виставок з 1899 р. і до кінця життя. Хоча участь у виставках товариства почав брати ще раніше. Завдяки цьому полотна українського маляра зазнали шаленої популярності. Крім того публіка знала твори киянина за репродукціями, які друкувались у журналах та шаленими накладами видавалися на листівках. У 1904 р. Рада Імператорської Академії мистецтв присвоїла йому звання академіка живопису. Також митець був членом Товариства мюнхенських художників (1906 р.) та Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури (1909 р.)

Помер художник у 1912 р. Похований на Лук’янівському цвинтарі в Києві. Художник залишив після себе велику творчу спадщину. Він створив понад 1000 робіт, серед яких кілька сотень закінчених живописних полотен. У селі Малютянка, де була майстерня живописця, діє Музей Миколи Пимоненка. Ряд творів художника зберігається у Національному художньому музеї України.

Наталія ФІТЬ.

 

Releated Post