ВИШГОРОДСЬКА ІКОНА БОГОРОДИЦІ

Вишгородська ікона Божої Матері, відома також під назвою Володимирської, є однією з найбільш шанованих православних ікон, що збереглися з давньоруських часів. Найімовірніше, візантійського (або київського, візантійської школи) походження, на сьогодні вона збегігається в Москві та є однією з найважливіших святинь РПЦ. Проте історія ікони пов’язана з великим князем київським Мстиславом Володимировичем, за правління якого чудодійний образ потрапив до Києва.

Ще перед тим, як потрапити до Києва, цей образ був шанований у Візантії. Традиційний переказ стверджує, що автором ікони був євангеліст Лука, який намалював її в Єрусалимі, а до Константинополя вона потрапила в 450 році, за правління імператора Феодосія ІІ. Разом із тим, з точки зору історико-мистецтвознавчої, характеристики образу відповідають особливостям константинопольської іконописної школи ХІ-ХІІ століть, тобто вона могла бути тогочасною копією більш давньої ікони.

Ікона потрапила до Києва приблизно в 1129-1131 роках, за часів правління великого князя Мстислава І Володимировича, сина Володимира Мономаха. Князь Мстислав посів київський стіл у 1125 році, після смерті батька, до того він тривалий час правив у Новгороді, де сприяв будівництву храмів та християнізації населення. Так, у 1113 році було закладено Свято-Миколаївський собор у Новгороді, а в 1117 році — головний собор Антонієва монастиря. В Києві Мстислав І продовжив масштабне храмове будівництво, приблизно в 1129 році було закладено головну церкву Феодорівського монастиря, який згодом став усипальницею княжої родини, за кілька років почалося зведення церкви Богородиці Пирогощої на Подолі.

Після смерті Мстислава Володимировича почалася боротьба за Київський стіл, і зрештою Київ потрапив під контроль його брата Юрія Володимировича, також відомого як Юрій Довгорукий. Він, імовірно, передав ікону до Вишгородського монастиря, або вона потрапила туди ще раніше. Але вже у 1155 році син Юрія Довгорукого Андрій Боголюбський вивіз ікону з Вишгорода на Суздальщину, і зрештою вона опинилася в Успінському соборі Володимира-на-Клязьмі, де князь Андрій Юрійович зробив свою столицю. Оскільки собор кілька разів горів, в тому числі під час захоплення міста монголами в 1238 році, ікона серйозно постраждала, і на сьогодні оригінальними є лише обличчя Богородиці та Ісуса, а інші частини ікони були відновлені під час реконструкцій у ХІІІ, XV та XVI століттях.

За поширеною версією, в 1395 році ікону, яка вже отримала назву Володимирської, перенесли до Москви, де вона допомогла великому князю Василію Дмитровичу відстояти місто перед військами Тамерлана. Втім, цей переказ сформувався дещо пізніше, вже на початку XVI століття, і є версії, що лише тоді ікона остаточно переїхала до Москви, тоді як раніше перебувала або в Москві, або в Володимирі.

Після перенесення ікона потрапила до кремлівського Успенського собору, з нею були пов’язані численні історії про заступництво перед нападами ворогів, а також про молитви до Богородиці перед завойовницькими військовими походами московських царів. Коли імперія Романових впала, більшовики перенесли ікону до Державного історичного музею, а в 1930 році вона була передана Державній Третьяковській галереї, де і зберігалася до розпаду СРСР. У 1993 році ікону знову передали Російській православній церкві, і нині вона знаходиться храмі-музеї святого Миколая в Толмачах, який відноситься до юрисдикції Третьяковської галереї, але водночас використовується для богослужінь РПЦ.

За іконописним типом Вишгородська ікона Богородиці є елеусою, тобто Ісус припадає до Богородиці, а вона тримає Його та з сумом дивиться на світ, передчуваючи Його страждання. Цей тип зображення Діви Марії став особливо поширеним саме в ХІ столітті, незадовго до того, як ікона була передана до Києва. На зворотньому боці ікони було зображення якогось святого, імовірно, св. Миколая Чудотворця, але під час реставрації початку XV століття там зобразили престіл-етимасію, символ другого пришестя Христа.

Руслан ХАЛІКОВ.

 

Releated Post