ЖІНКА І РОДИННІ ТРАДИЦІЇ

Як ми знаємо, у традиційному суспільстві основна соціальна функція жінки реалізовувалася у родинній сфері. Тут вона виступала у ролі дружини, матері та бабусі. При цьому, на ній лежало безліч господарських зобовязань. Про все це поговоримо детальніше.

Народна мораль традиційного суспільства накладала на жінку певну систему «правильної» поведінки, яка схвалювалась у громаді. Для людини того часу головною метою життя та найвищою цінністю було продовження роду.

До того, ж етнографи вказують, що саме від жінки більшою мірою, ніж від чоловіка, залежало повноцінне відтворення і збереження роду. Адже якщо в родині не було дітей, то в бездітності вважали винною переважно жінку. До того ж, догляд за немовлятами й малими дітьми був виключно справою жінок. Якщо не сама мати, то за дітьми приглядали бабусі, сестри або ж інші жінки.

Цікаво, що згідно з народним світоглядом, жінка мала народжувати стільки дітей, «скільки Бог дав», тому до будь-якого виду регулювання вагітності народна мораль ставилася вкрай негативно. Власне, через те і сім’ї в той час були багатодітними.

Володимир Маковський. Матір і дочка.

Варто зауважити, що жінка, яка нещодавно ставала матір’ю, не звільнялася від своїх основних господарських обов’язків. Вже за кілька днів після народження, дитина переставала бути головним об’єктом уваги матері, більшість часу якої поглинало виконання інших обов’язків, від яких залежав добробут усієї сім’ї.

Відтак, у літній період матір багато часу проводила поза межами хати, обробляючи город чи працюючи в полі. Немовлята у цей час були біля неї у спеціальних польових колисках, старші діти залишалися вдома самі або під наглядом сестер чи братів (які самі іноді мали 4-5 років) чи членів сім’ї, які не могли працювати.

Микола Пимоненко. Жнива в Україні. 1896 р.

Крім обробітку городів і догляду за малими дітьми, до обов’язків жінки також входили: підтримання порядку в хаті і біля хати, приготування їжі, прядіння, виготовлення тканини, шиття та оздоблення одягу. Щоправда, багато тканин та елементів одягу з часом почали купувати. Проте таке вбрання було не дешевим, отже дозволити собі його могли далеко не всі родини. Переважно, купованими елементами одягу або ж тими, на виготовлення яких йшло багато часу, користувалися на свята та одягали їх до церкви.

Працездатні жінки ж похилого віку виконували звичайний для усіх жінок обсяг робіт. Проте з часом, через часткове зниження фізичних можливостей, коло обов’язків старшої жінки поступово звужувалось до праці вдома та біля дому. Також вона переважно відповідала за приготування їжі та мала низку обрядово-ритуальних обов’язків. Старші жінки завжди консультували молодих у проведенні тих чи інших календарних свят або весільного обряду. Від жінки залежала правильна підготовка до свят, відтак, вона була охоронцем чіткого дотримання та правильного виконання народного календаря і народних обрядів.

Іван Макушенко. Бабуся з дівчинкою. 1936 р.

Цікаво, що на прикінцевому етапі життєвого циклу, зважаючи на знання та життєвий досвід, саме жінки похилого віку користувались винятковим правом здійснювати моральну цензуру та корекцію поведінки і членів власних родин, і решти односельців. Проте, траплялися й випадки, коли старі та немічні батьки не завжди мали безумовну повагу власних дітей.

Можна сказати, що статус жінки традиційного суспільства завжди був пов’язаний зі шлюбом. Чим більше наближався шлюб до ідеального, тим вищий статус мала жінка (це стосується також і чоловіка) в суспільстві. В поняття ідеального шлюбу входили такі показники: здорове тілом і духом подружжя з купою здорових, доглянутих дітей; порядок, тобто не лише фізичний порядок у домі та в господарстві, а й правильний спосіб життя з дотриманням календарного річного й тижневого розпорядку, всіх табу, вимог, моральних принципів та етикетних норм, прийнятих у суспільстві.

Наталія ФІТЬ.

Releated Post