ДІТИ В УКРАЇНСЬКИХ РОДИНАХ

У народі існувало переконання, що кожна сім’я повинна мати дітей, адже головною метою життя та найвищою цінністю було продовження роду: «А як не росте й одна дитина, то на старості трудна година». Про важливе значення  цієї функції свідчать, зокрема, весільні побажання: «Бодай на вас добра година та грошей торбина, а до того дітвори сотні півтори», «Скільки у стелі дощок, щоб у тебе було стільки дочок», «Скільки в лісі пеньків, щоб у тебе було стільки синків!». Неплідність в українській народній традиції вважалася великим нещастям. Відповідальність за це покладалася, переважно, на жінку.

Цікаво, що новонароджена дитина мала позастатеві назви: «народження», «народженняточко», «пискляточко», «муляточко». Час і день її народження був важливим чинником, який визначав подальшу долю. Народження дітей з фізичними та психічними відхиленнями у народі пояснювали наслідком гріховних вчинків батьків. Також селяни вважали, що якщо вагітна жінка не дотримується визначених традицією заборон, це відразу впливає на долю новонародженого.

Микола Бодаревський. Дівчинка з гусами. Україна. 1892 р.

Як ми знаємо, українські родини були багатодітними. Дослідники вказують, що жінки у шлюбі вагітніли чи не щороку. При цьому, дитяча смертність була дуже високою. Догляд за немовлятами й малими дітьми був справою жінок. Проте, матір мусила багато працювати, у літній період багато часу проводила поза межами хати. Немовлята у цей період були біля матері у спеціальних польових колисках, старші діти залишалися вдома самі або під наглядом сестричок (які самі іноді мали 3-4 роки) чи членів сім’ї, які не могли працювати.

Народна традиція покладала на батьків основний обов’язок – «вивести дитину в люди» — тобто, добре виховати дитину, виростити повноцінну людину. Водночас, діти з ранніх років залучалися до фізичної праці та допомоги по господарству. Отже, у минулому дитинство було коротшим, ніж зараз, і діти набагато швидше прилучалися до життя дорослих.

Микола Пимоненко. Брід. 1901 р.

В українських сім’ях діти 7-8 років вже мали свої трудові обов’язки: вони доглядали менших дітей, пасли худобу, прибирали в хаті, годували домашніх тварин. Інколи деякі з цих видів робіт виконували навіть діти 4-5 років. Діти перебували у повному підпорядкуванні батьків і зобов’язані були у всьому їх слухатися.

Відтак, становище дитини в українській родині минулого було неоднозначним. Незважаючи на бажання мати дітей, зневажливе ставлення до безплідних жінок, поводження з дитиною часто було суворим, нерідко застосовувалися репресивні методи виховання.

Наталія ФІТЬ.

Releated Post