Олександр АЛФЬОРОВ

Український історик. Керівник кампанії «Пам’ять Нації».

Походить з українського шляхетсько-старшинського та дворянського роду Алфьорових.

Народився в місті Києві, в родині науковців: батько — Алфьоров Анатолій Миколайович, кандидат біологічних наук, довгий час працював із Миколою Амосовим; мати Алфьорова Євгенія Олександрівна — педагог.
У 2001 році закінчив середню школи № 137 (м. Київ). За час навчання у школі брав активну участь у конкурсі Малої академії наук: переможець всеукраїнського етапу МАН (2001) з історії.

У 2006 р. завершив із ректорською відзнакою Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова за спеціальністю «викладач історії, вчитель правознавства». У 2012 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Історія України» за темою «Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України XVI—XVIII ст.». З 2012 року до початку війни студент заочного сектора Київської православної богословської академії (2 курси).
З 2008 року працює радіоведучим Українського радіо «Культура» (з 2012 року ведучий авторської передачі «Історичні Фрески». З 2010 року — молодший науковий (з 2012 року науковий) співробітник Інституту історії України Національної академії наук України.

У 2014—2018 роках — прес-секретар народного депутата України Андрія Білецького, з зими 2014 по червень 2015 року — керівник прес-служби полку «Азов».

Автор понад 100 наукових статей; автор та співавтор книг:
• Алфьоров О. Особові печатки правобережної України: кінець XVIII — перша половина XIX ст. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський 2004. — 100 с.
• Алфьоров О. А., Однороженко О. А. Українські особові печатки XV—XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. — Харків: Вид. «Просвіта», 2009. — 200 с.
• Алфьоров О. Старшинський рід Алфьорових: генеалогія, соціально-політичне та майнове становище слобідської гілки другої половини XVII — початку ХХ ст. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2009. — 150 с.
• «Договори і постанови…» / Упорядник О. Алфьоров. — Київ: Вид. «Темпора» 2010. — 152 с.
• Тисяча років української сфрагістики. Каталог виставки. /у співавторстві/ К.,2014. — 505 с.
• Реєстри Сумського полку. 1660—1664 / Упорядники О. Алфьоров, О. Різниченко. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2016. — 534 с.
• Реєстри Полтавського полку 1654 р. /Упорядники О.Алфьоров, О.Монькін. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2018. — 266 с.
• Переписна книга Сумського полку 1691 р. / Упорядники О. Алфьоров, О. Різниченко. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2019. — 635 с.

Відповідальний секретар наукових збірників «Сфрагістичний щорічник» (Вип. 1-5), «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики» (Вип. 25-26).

• У 2009 році віднайшов в Російському державному архіві давніх актів (м. Москва) копію «Конституції Пилипа Орлика».
• У 2010—2017 роках — співорганізатор 7 міжнародних Сфрагістичних конференцій.
• 2017 роуц — Куратор та автор виставки «Святослав Хоробрий: Дух Епохи» (Музей «Золоті Ворота» Національного заповідника «Софія Київська»).
• 2018 року — засновник «Історичного Радіо».
• 2020 року — відкрив світу раніше не відомого з джерел Київського митрополита Никифора ІІІ, який посідає місце між митрополитами Кирилом III (1247—1281) та Максимом (1285—1305). Судячи з напису на печатці, яку було вперше презентовано на міжнародній конференції з історії Русі у Варшаві 2 лютого 2020 р., Никифор ІІІ був митрополитом лише трошки понад року. А, можливо, помер в дорозі, адже його печатка (з колекції О.Шереметьєва) була знайдена в Херсоні (Севастополь).
• 2020 року — взяв участь у передачі державі Городницького скарбу.

Автор герба Черняхівського району Житомирської області.

2001—2008 роках — Голова молодіжного осередку ВГО «Союз гетьманців-державників».
Член Українського геральдичного товариства.
З 2016 р. член Вищої Ради політичної партії Національний Корпус, речник партії. З 2018 року — керівник всеукраїнської кампанії «Пам’ять нації».
Має відзнаки:
• Відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції» (2015)
• Медаль «За жертовність і любов до України» Української православної церкви Київського патріархату.
• Численні подяки від Українського музею в Чикаго, Міністерства культури, Малої академії наук та ін.

Releated Post