ЯК ВОЛОДИМИРА МАЛИКА РОБИЛИ УКРАЇНСЬКИМ НАЦІОНАЛІСТОМ

Досліджуючи біографію видатного українського письменника Володимира Малика, я насамперед намагався дізнатися що стало причиною його переїзду у 1953 р. з Київщини до Полтавщини. І саме це було моїм першим питанням під час особистого знайомства з Олександром Володимировичем, сином видатного письменника.

Олександр Сиченко відразу розповів, що у 1953 р. вчителька, чоловік якої працював у КДБ Бишівського району попередила Володимира Кириловича: «Виїжджайте чим швидше і їдьте чим далі. За вами слідкують органи».

У той момент Володимир Малик вирішив не ризикувати і відразу ж переїхав до Лубен. Але в родині довгий час так і не знали що стало причиною слідкування КДБ за Володимиром Кириловичем.

Відповідь на цей було знайдена мною під час вивчення в Галузевому держаному архіві СБУ кримінально-архівної справи Івана Мельника з с. Лишня.

Його у 1945 р. було заарештовано та звинувачено у співробітництві з українськими націоналістами. З лютого по червень 1945 р. було проведено кілька десятків допитів. І саме в протоколах вдалося відшукати свідчення Івана Мельника на Володимира Сиченка (Малика).

Вперше про Володимира Кириловича І. Мельник згадує на допитів 26 лютого 1945 р.: «В ОУН кроме Новохатнего, Литвиненко и Кулаковского входили следующие:

  1. Сыченко Владимир, студент Киевского госуниверситета филологического факультета (закончил до войны 3 курса).

Сыченко происходит из с. Новоселки Бышевского р-на. Мне известно, что отец Сыченко при немцах был старостой в с. Новоселки и Владимир Сыченко добровольно выехал в Германию…».

Це свідчення підслідного уже дає зрозуміти, що вся розповідь про Володмира Кириловича вигадана. Адже батько письменника не був старостою да і сам Володимир до Німмеччини потрапив не добровільно.

Вдруге про Володимира Сиченка І. Мельник заговорив на допиті 10 квітня 1945 р. І як свідчить протокол цього разу розмова була винятково про Володимира Сиченка. Щоправда уже не згадувала про батька і його посаду. І в кінці допиту Іван Мельник скаже, що до Німеччини Володимир Кирилович був вивезений примусово.

Під час допиту підслідний розповідає, що у роки окупації зустрічався з Володимиром Сиченком двічі. Першого разу випадково і другий раз письменник особисто прийшов до Івана Мельника до дому.

Під час першої зустрічі у червні 1943 р. Володимир Кирилович розповів Івану Пилиповичу про свою письменницьку діяльність. Також сказав, що зараз є членом ОУН і пише антирадянські вірші. Коли Іван Мельник сказав, що підтримує українських націоналістів, то Володимир запропонував йому співпрацювати. І нібито навіть дав завдання підбирати для ОУН людей, а Володимир Кирилович буде проводити з ними агітаційну роботу.

І уже через тиждень Володимир Сиченко прийшов до дому до Івана Мельника щоб дізнатися як просуваються справи по пошуку людей. На що І. Мельник відповів що надійних людей для організації в них в селі немає.

В. Сиченко розчарований пішов до свого села і більше його І. Мельник не зустрічав, оскільки Володимира Кириловича було вивезено до Німеччини.

Більше у протоколах допитів прізвище Сиченка не згадується. Однак у справі І. Мельника є «Протокол про відокремлення матеріалів» 14 червня 1945 р.  І у ньому зазначено: «Материалы Сыченко В. и Кулаковского В. из следственного дела выделить в особое производство и передать во 2-й отдел УНКГБ по киевской области для оперативного использования».

Напевно саме після цього органи зацікавилися постаттю Володимира Сиченко. Але нам залишається лише здогадуватися чому так довго радянські слідчі органи не пускали в хід документи по В. Малику і лише в 1953 р. почали ним цікавитися.

Щодо самих свідчень Івана Мельника то у 1992 р. у своєму зверненні до прокуратури про помилування він зазначить, що більшість його свідчень є фальшивими та були вибиті з нього силою.

Нам лише залишається порадіти що Володимиру Малику вдалося уникнути «співпраці» зі слідчими органами і ми маємо можливість читати його захоплюючі книги.

Віталій ГЕДЗ.

Releated Post