КОРОНОВАНА ЧОТИРИ РАЗИ

Богородиця Бердичівська – головна католицька святиня України. Шанується також греко-католиками і православними. Ікона відноситься до типу «Одигітрія» і являє собою копію відомої римської ікони Salus populi romani, датованої VI ст. – себто часами панування Візантії над Римом.

Ікона-першообраз міститься в храмі Santa Maria Maggiore – першому в Римі храмі на честь Діви Марії, зведеному в 30-х роках V ст. Інша назва Бердичівської ікони – «Богородиця Сніжна». Ця назва перейшла на неї з римського оригіналу оскільки, за переказом, храм Santa Maria Maggiore був зведений на місці базиліки, спорудженої ще в середині IV ст. нібито за повелінням Божої Матері на місці, де випав сніг. Відомий візантист кінця ХІХ – початку ХХ ст. Н. Кондаков, однак, спростовує цей переказ, посилаючись на відсутність станом на початок ХХ ст. даних про зведенння у Римі храмових споруд на честь Діви Марії за часів правління Костянтина Великого (306–337).

В 1566 р. з благословення папи римського Пія V єзуїти написали кілька копій ікони Salus populi romani. Деякі з них потрапили до Речі Посполитої, зокрема й України. Одна така копія опинилася у магнатській родині Тишкевичів. Ікона була написана олійними фарбами на полотні. Тишкевичи зберігали ікону в своїй домовій церкві. В 1630 р. київський воєвода Януш Тишкевич на знак подяки Богородиці за звільнення з татарського полону заснував у Бердичеві монастир босих кармелітів і 22 липня 1642 р. передав до нього цю ікону. Іконі Богородиці Бердичівській київський католицький єпископ Станіслав Заремба приписував своє зцілення, котрий 23 травня 1647 р. проголосив її чудотворною. З того часу зародилася традиція паломництва до бердичівського кармелітського монастиря.

В 1756 р. ікона Богородиці Бердичівської була коронована золотими зі смарагдами коронами, присланими папою Бенедиктом IV. Таким чином Ватикан визнав її чудотворний статус. Церемонію проводив київський єпископ Каетан Солтик. Однак у 1831 р. корони були викрадені невідомими. Коштом місцевої шляхти були виготовлені дублікати, які, проте, спіткала така сама доля. Тоді кармеліти добилися повторної коронації ікони. В 1844 р. папа Пій IX надіслав для Бердичівської Божої Матері корони з діамантами, а також золоту ризу (православні версії цієї ікони нерідко зображають Діву Марію саме в ній – одна з них представлена в колекції Музею української домашньої ікони).

В 1866 р. київський генерал-губернатор закрив бердичівський монастир босих кармелітів. Приводом стало вбивство настоятеля монастиря. Не виключено, що воно було інспіроване владою, невдовленою твердими позиціями католицтва в місті – принаймні невдовзі після закриття монастиря на його території було облаштоване поліцейське управліня, а попід монастирськими стінами влаштували ринок. Однак у 1904 р. святиня була повернута вірянам. За часів більшовицької влади, в 1926 р. монастир був закритий, а в його стінах розмістили музеї революції та історії католицизму. Ікона Богородиці Бердичівської стала частиною музейної експозиції.

В 1941 р., напередодні радянсько-німецької війни монастир був підпалений. Пожежа знищила всі монастирські будівлі. Ікона, очевидно, теж згоріла – принаймні її пошуки після пожежі виявилися безуспішними. Нині в бердичівському монастирі босих кармелітів перебуває копія Богородиці Бердичівської, виконана в 1991 р. польською художницею Боженою Муха-Совинською. 9 червня 1997 р. папа Іоанн Павло ІІ благословив і освятив її в костелі святої Ядвіги у Кракові. 19 липня 1998 р. ікона була коронована. Церемонію провів єпископ Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський. В 2001 р. нова ікона Богородиці Бердичівської прикрашала вівтар під час богослужіння папи Іоанна Павла II у Києві.

Дні вшанування ікони – 16 липня і 8 грудня.

Юрій РУДНИЦЬКИЙ.

Releated Post