ТРАДИЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ХАТА: ОСОБЛИВОСТІ БУДІВНИЦТВА, КОНСТРУКЦІЇ, ОЗДОБЛЕННЯ.

Хата, як основний тип традиційного житла в Україні, є незвичайним та самобутнім явищем в історії архітектури. Такі житлові споруди тягнуться широкою смугою середньої і південної частини України. В північній частині та на території Карпатських гір, вони дещо відрізняються від загального типу. Історичні та природні особливості окремих регіонів України сприяли появі місцевих рис у побудові хати. Проте в основних архітектурних формах і плані, вона майже всюди була однакова.

Вибір місця для житла

Будівництво нового помешкання,  особливо, його перший етап – вибір місця для хати – супроводжувалось різними обрядово-магічними діями. За народними  уявленнями, його повинна була вибрати свійська тварина, яка, зазвичай, лягає тільки в гарних місцях. Окрім того, місце обирали за допомогою покладених на ніч речей, перевіряючи чи з’явиться на них роса.

Часто під кожним рогом майбутнього житла після заходу сонця таємно від чужих очей насипали купки зерна (особливо там, де буде покуть, піч). Перед сходом сонця дивилися, чи цілі купки. Якщо цілі, значить, місце вибрано вдало. Ще існувала традиція на кутах майбутньої хати закопувати монети, певні предмети побуту, щоб господарі жили щасливо, завжди мали гроші.

Ніколи не будували хату на перехресті, яке вважалось місцем нечистої сили. Вірили, що  там могли «діяти» відьми, туди кидали «погані» гроші. Не рекомендували зводити в місцях житло, де було кладовище, зруйнований храм, чи в місцевості, де в дерево влучила блискавка.

Особливості конструкції хати

Характерною рисою народного житла була простота плану. За формою – це переважно витягнутий прямокутник, майже квадрат.

Слід відзначити два основних види української хати.

Двокамерна хата складалась з сіней та власне «хати», тобто великої або середніх розмірів житлової кімнати. В хаті сім’я проводила свій час, тут спали, їли, готували їжу та займались хатніми справами, святкували релігійні та родинні свята; сіни виконували функції збереження хатнього начиння (саме тут стояла драбина на горище) та їжі (яєць, борошна, круп), взимку тут стояли бочки з квашеними огірками та капустою, на жердках висів одяг, інколи навіть влітку тут можна було спати.

Трикамерна хата складалась з хати-сіней-хати, тобто власне сіней, кімнати для проживання родини, в котрій вона проводила весь свій вільний час, та «світлиці» (святочно вбраної кімнати). В останній кімнаті не спали, тут відбувалися всі сімейні та релігійні свята, приймали гостей.

Слід сказати, що в народній житловій архітектурі завжди передбачались додаткові приміщення, які можна було легко пристосувати до житла. Тому  крім власне хати і сіней, мали ще комору.

У будівництві хати застосовували два типи конструкції стін: зрубний і каркасний.

Конструкційною основою зрубних будівель є стіни з горизонтально викладених колод, брусів, з’єднаних на кутах врубками. Кожний ряд називається «вінцем». Вінці зрубів завжди були майже однакової товщини, крім підвалин, для яких використовувалося грубе дерево, переважно дуб. Довжина зрубів досягала 5 м.

Стіни каркасних будівель складалися зі стовпців, які закопували в землю або вставляли в нижній зрубний вінець (підвалини). Стовпи розміщували по кутах будівлі й проміжках стіни. Заповнювали каркаси дошками, хмизом, очеретом, глиняними вальками.

Найпоширенішою конструкцією даху в Україні була чотирисхила на кроквах, які кріпилися на верхньому вінці зрубу або на поздовжніх брусах (платвах), покладених на верху стін. Дах покривали переважно соломою.

 

Процес будівництва

Процес зведення житла відбувався завдяки взаємодопомозі громади,тобто толокою.  А також за участі майстрів. Для всіх помічників господарі готували велике частування. Були й винятки. Інколи толоки не робили, обходились власними силами або роботою найманих спеціалістів.

Великого значення надавали такому етапу будівництва, як вкладання сволоку. На цій великій балці трималася фактично вся стеля. Сволок був чи не найголовнішим оберегом у хаті, виконував функцію захисту від нечистої сили, тому на сволоках часто зображували хрести, окрім геометричних та рослинних орнаментів. У деяких регіонах існував звичай переносити міцний сволок зі старої хати до нової. На сволоку, як правило, вирізьблювали дату спорудження хати, ім’я і рік народження її господаря.

Кінець будівництва знаменувало встановлення обрядового деревця на горищі.

 

Внутрішнє наповнення та оздоблення хати

Основними сакральними місцями в хаті були  піч та покуть (або божник).

Піч  знаходилася ліворуч або праворуч від дверей. Зроблена з глини або цегли, побілена та орнаментально оздоблена. Вона була великою за розмірами, інколи займала до четвертої частини житлової кімнати, і виконувала багато функцій: в ній готували їсти, пекли хліб та пироги, сушили садовину; в холодну пору на печі спали (здебільшого старі та малі члени сім’ї). Важливо зауважити, що за даними дослідників, піч входила в число найважливіших елементів, котрі створювали будь-який житловий інтер’єр та визначали статус самої будови. Власне кажучи, саме піч була головним формуючим елементом житла. Як джерело тепла та місце приготування їжі, вона була об’єктом шанування кожної сім’ї.

Покуть (або божник) – другий сакральний центр хати. Тут в кутку на полиці стояли ікони (інколи їх могло бути до 20-30 на одній стіні). На божнику, окрім ікон, зберігалося освячене зілля та квіти, складалися свічки.

Хата була прикрашена рушниками, візерунки на яких також мали оберегову функцію, захищали людину від всілякого зла.

У народному житлі завжди багато уваги приділяли художньому оздобленню. Вірили, що тільки розмальована хата може бути надійним захистом від нечистих сил.

Здавна вважалося, що хата – «обличчя господині», тому кожна  жінка повинна була особливо дбати про зовнішній вигляд своєї домівки. Тому  хата була завжди  чистою та вибіленою.

 

Отже, оселя для українців значила досить багато. Можна сказати, що хата була своєрідним мікрокосмом людини, де та робила все, щоб їй добре жилося. Велика кількість оберегів захищала будинок і всю сім’ю, яка там проживала від зовнішнього «злого» світу.

Крім того, вигляд української хати говорить нам про естетичні смаки та характер українського селянства, а також про регіональні  особливості місцевості.

Наталія ФІТЬ.

Releated Post