МАРІЯ БАШКІРЦЕВА – ПОЛТАВКА, ЯКА СТАЛА ЛЕГЕНДОЮ У ФРАНЦІЇ

Марію Башкірцеву називають українською та французькою художницею. Але в історію культури вона увійшла також як літератор. Так, проживши лише 26 років, талановита дівчина встигла зробити багато. Її творчістю захоплювались сучасники, але після смерті, цікавість до її буремного життя зросла ще більше.

Народилася Марія 23 листопада  1858 р. в родовій садибі Гавронці поблизу Полтави. Цим маєтком володів її батько Костянтин Башкірцев, який мав високий титул дійсного статського радника.

Цікаво, що навіть навколо дати її народження довгий час точилися суперечки. Адже багато років вважали, що Марія померла, коли її було 24, відтак рік її народження – 1860. Пізніше, було встановлено, що художниця народилася у 1858 р. Пояснюють цю неточність вчинком матері, яка цілеспрямовано зменшила вік Марії, можливо, для більшої драматизації її долі.

У 1870 р, коли її батьки розлучаються, Марія з матір’ю виїжджає закордон та невдовзі потрапляє в Париж. Тут розпочинаються творчі пошуки дівчини. Вона вирішує займатися живописом та навчається у приватній академії професора Жуліана, де за два роки опановує семилітній курс.

М. Башкірцева. В художній студії Жульєна. Дніпропетровський художній музей.

Після навчання Башкірцева починає виставлятися в паризькому Салоні, отримує нагороди, і що найголовніше – її роботи потрапляють до колекції Лувру. За життя вона створила близько 150 живописних полотен.

Марія Башкірцева передусім – майстер жанрових сцен та камерних портретів. ЇЇ живопис – це зацікавлення соціальними проблемами.  Вона зображує життя паризьке передмістя, світ служниць, робітниць, безпритульних дітей. Найвідоміші її картини: «За книгою», «Молода жінка з букетом бузку», «У студії Жульєна», «Мітинг». Крім того, вона створює серію автопортретів.

На жаль, більшість картин було знищено під час Другої світової війни.

М. Башкірцева. Над книжкою. Харківський художній музей.

Марія як художниця, прагнула віднайти власний стиль та самобутню живописну манеру. Часто вона не знаходила підтримки з боку близького оточення, тому зважується на листування із знаменитими сучасниками, які змогли б дати об’єктивну оцінку її творчості. Башкірцева вирішує написати Гі де Мопассану. Їхнє листування часто називають одним з найцікавіших документів тієї доби. Письменник навіть висловив бажання особисто зустрітись із Марією. Крім нього,  її творчість високо цінували Анатоль Франс та Еміль Золя.

Гі де Мопассан.

В цей же час вона починає писати свій всесвітньовідомий «Щоденник» (1873–1884), який був виданий після її смерті в 1887 р. Він одразу стає бестселером та спричиняє літературний скандал. Цікаво, що перша опублікована редакція «Щоденника», як виявилося згодом, була скороченою, адже пройшла цензуру родичів. Оригінальний текст щоденника, що раніше вважався втраченим, було виявлено в 1980-х роках в архіві Національної бібліотеки Франції. Він складається із 84 блокнотів і 22 зошитів.

Сьогодні  говорять, що жанр «Щоденника» Башкірцевої – це блог ХІХ століття, який розповідає про переживання дівчини, її сумніви, боротьбу з хворобою та поїздки країнами Європи. Насамперед, він притягує читачів своєю шокуючою щирістю, адже навіть починається зі слів «Навіщо брехати?».

Померла Марія Башкірцева від туберкульозу. Похована в Парижі. В Україну їй так і не вдалось повернутися. Але залишила в «Щоденнику» такий спогад із дитинства: «За красою саду, парку, споруд, Диканька може позмагатися з віллами Боргезе і Доріа в Римі… Дуже шкода, що в світі навіть не підозрюють про існування цього місця».

Наталія ФІТЬ.

Releated Post