СВЯТО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО АБО «КАЛИТА»

Свято Андрія є продовженням гулянь молоді, що починались на свято Катерини (7 грудня). Адже саме на вечорницях юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Тільки, якщо свято Катерини було дівочим, то на Андріївську ніч головними були парубки. “Калиту” відзначали по-різному: напередодні або в день свята.

Найголовнішим дійством на Андрія – були вечорниці. Цікаво, що в кожному селі існувала окрема хата для їх проведення, інколи навіть така хата була на кожній вулиці. Вона не була покинутою, господарювала в ній зазвичай літня жінка чи вдова, яка під час вечорниць відігравала роль “вечерницької матері”. За винаймання хати обов’язково треба було розрахуватися. Зазвичай за це платили борошном, хлібом та пшоном.

Хлопці могли відвідувати вечорниці як у своєму селі, так і в сусідньому. Дівчатам годилось залишатись у своїй місцевості.

Одна з головних головних дій, а саме випікання “калити” (великого круглого коржа з діркою в центрі або  з чотирма дірками з одного краю), відводилась дівчатам. Починали готуватись до цього зранку. До сходу сонця набирали з криниці воду, яку несли до хати у відрі та в устах. Важливо було ні з ким не говорити по дорозі, щоб донести всю воду, яку потім доливали в тісто для коржа. Крім “калити”, готували обрядові пампушки – балабушки, розміром з волоський горіх.

Вважалось, що дівчата цього дня можуть дізнатись свою долю. Тому багато гадань були такими ж, як на свято Катерини.

Всі хлопці і  дівчата, які приходили на вечорниці приносили до вечерничної хати по жмені муки на випікання „калити”. Інколи її робили на воді, в якій заварювали любисток, щоб “хлопці любили”. Тісто дівчата місили разом, але починали від найстаршої. Посадивши „калиту” в піч, дівчата починали танцювати та співати:

„Як ми „калиту” місили,

З усіх криниць воду носили –

Як балабушки місили –

З ополонки воду носили …”

Після цього дійства, яке нагадувало випікання весільного короваю, „калиту” обмазували медом та маком та підвішували на червоній стрічці до сволока, співаючи:

“У небо, наша „калита”, у небо.

А ти, сонечко, підіймись,

Та на нас подивись;

Ми „калиту” чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо.”

Далі починалося головне дійство – кусання “калити”.

Молодь обирала “вартового” Калитинського, який мав керувати дійством, та, насамперед, стерегти коржа. Він тримав при собі віхоть, вимащений сажею. Парубок, який під’їжджав на коцюбі, як на коні,  щоб вкусити «калиту»,  називався «вершником» Коцюбинським. Він мав, підскочивши, вкусити коржа, не торкаючись його руками. Відбувався такий діалог:

– Добрий вечір, пане Калитинський!

– Здоров будь, пане Коцюбинський!

– Куди їдете?

– Їду калиту кусати!

– „А я буду по зубах писати (кресати)!”

– „Ой чи будеш, чи ні, бо я їду на воронім коні..

– „То нічого …”

– „А я вкушу!”

– „А я вкрешу!”

Якщо Коцюбинський виконував свою роль не посміхаючись, Калитинський його не чіпав.  Коли хлопець “калиту” не вкусив чи засміявся – «вартовий» мастив його сажею по обличчю і не дозволяв кусати. Далі обирали наступного парубка – Коцюбинського. Коли всі охочі спробували відкусити собі кусок обрядового коржа, будучи у ролі “вершника”, “калиту” знімали та ділили між усіма.

Деякі дослідники вважають, що “калита” під стелею – це символ сонця і бога-предка, а  мак у коржі – це зорі в небі, які символізують високий урожай, багатство та достаток.

На “Андрія”,  як і на „Катерини”, вечеря була пісною, але досить різноманітною: каша, голубці з пшоном і гречаною кашею, вареники з капустою, сливами та вишнями, капуста з грибами та рибою та узвар.

Після Андріївських вечорниць, дівчат та хлопці не залишалися ночувати в вечерничній хаті. Після гадань-ворожінь та чаклувань – ішли додому. Хоча бували випадки, що молодь залишалася на гулянні після заходу сонця, але це не характерно для вечорниць, які відбувались під час посту.

Цікаво, що в деяких регіонах України саме на Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати. Хлопці, яких не запросили на “Калиту”, вчиняли всілякі бешкети: лякали дівчат, крали ворота, розбирали тини. За такі збитки батьки дівчини повинні були відкупитися – поставити “могорич”. В деяких регіонах, зокрема на Поліссі, це робили напередодні Свята Василя.

Можемо сказати, що Свято Андрія – ”Калити” було одним із найяскравіших свят зимового циклу. Його з нетерпінням чекали хлопці та дівчата, адже вечорниці були гарним приводом для зібрання всієї сільської молоді в холодну пору та можливістю пригледітися до майбутньої пари.

Наталія ФІТЬ.

Releated Post