З ІСТОРІЇ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

145 років тому, 23 грудня 1873 р., у Львові було засноване Наукове товариство імені Шевченка (НТШ), найстаріша українська громадська наукова організація, яка свого часу відігравала роль своєрідної академії наук.

Створенню товариства передували стрімкий підйом національно-культурного руху слов’янських народів Європи в середині ХІХ ст. та Валуєвський циркуляр 1863 р., згідно із яким піддавалася сумніву самостійність української мови і заборонялося вживати її для друку наукової літератури. На відміну від Російської імперії, в Австро-Угорщині панувало доволі ліберальне відношення до національно-просвітницьких ініціатив, тому не дивно, що майданчиком для заснування нового товариства обрали саме Галичину. Ініціаторами його створення виступили наддніпрянські громадські діячі О. Кониський, В. Антонович, Д. Пильчиков. Останній, спільно з М. Драгомановим, склав статут товариства, яке мало за мету «вспомагати розвій рускої (малорускоі) словесности».

Попри те, що ініціатива закладення української науково-літературної інституції належала представникам Наддніпрянської України, згідно австрійських законів фундаторами подібної організації могли бути тільки громадяни імперії Габсбургів. Тому членами-засновниками Товариства імені Шевченка, а саме так звучала його первісна назва, виступили С. Качала, Омелян та Олександр Огоновські, К. Сушкевич, Т. Барановський, Л. Лукашевич, Ю. Романчук, М. Коссак і М. Димет. Основними меценатами, внески яких уможливили діяльність організації, стали все ж наддніпрянці. Зокрема Єлизавета Милорадович-Скоропадська (тітка майбутнього гетьмана П. Скоропадського) пожертвувала на придбання друкарні 30 тис. гульденів. Разом із значно меншими внесками місцевих львів’ян вдалося зібрати близько 3600 доларів США, призначених на купівлю друкарні, оскільки основою діяльності товариства мала стати українська видавнича справа.

Практична діяльність Товариства імені Шевченка почалася у лютому 1874 р. і була пов’язана з численними негараздами. Насамперед через купівлю друкарні, яка виявилася значно дорожчою, аніж планувалося спочатку, і загнала товариство у фінансові борги. Тому тільки зрідка товариство мало можливість надрукувати якусь власну книжку, а вся його допомога розвиткові української літератури зводилася до видавництва замовлень інших народовецьких організацій, зокрема «Просвіти». Такі замовлення виконувалися в кредит за заниженими цінами, тому мало допомагали у скрутному фінансовому становищі. Іншою проблемою товариства була малочисельність української світської інтелігенції в Галичині у другій половині ХІХ ст., тому тривалий час воно не могло розгорнути наукової діяльності.

Зміни почалися тільки на початку 1890-х, коли на українських землях сформувався значний кадровий потенціал, наявність якого дала можливість реорганізувати інституцію у «Наукове товариство імені Шевченка». Відбулося це у 1892 р. Новий статут товариства значно розширював поле його діяльності, передбачаючи ведення безпосередніх наукових досліджень у галузях філології, історії, археології, мистецтвознавства, права, медицини, математики і природничих наук. За зразками тогочасних академій наук НТШ поділено на наукові секції: історично-філософічну, філол. та математично-природописно-лікарську. Секції, в свою чергу, поділялися на окремі спеціалізовані комісії.

Неабияк посприяла розвиткові товариства ліквідація фінансових труднощів після отримання у 1893 р. урядового замовлення на друк підручників українською мовою. Продовжували підтримувати НТШ галицькі і наддніпрянські меценати, зокрема П. Пелехін, М. Жученко, В. Лесевич, Т. Дембіцький, І. Франко, О. Кониський, М. Аркас, В. Симиренко та Є. Чикаленко. Завдяки їхній допомозі НТШ вдалося заснувати у 1892 р. власну бібліотеку, а у 1893 р. – музей, а також розпочати регулярне видавництво збірника «Записки НТШ» та ряду інших наукових видань.

Найпліднішою була діяльність НТШ під головуванням історика М. Грушевського (1897–1913 рр.), який проявив хист хорошого адміністратора у науково-організаційних справах. За його керівництва розпочалися активні зв’язки НТШ із закордонними науковими інституціями. Упродовж 1913 р. НТШ мало взаємний обмін виданнями з 236 науковими товариствами, університетами, бібліотеками та редакціями наукових часописів чотирьох частин світу – Європи, Азії, Австралії та Америки.

Діяльність НТШ, як і багатьох інших українських товариств, перервала Перша світова війна. Під час військових дій значних руйнувань і грабунків зазнали музей, друкарня і бібліотека товариства. Чимало його членів не повернулися з фронтів або ж виїхали за кордон. Із переходом Галичини на початку 1920-х рр. під владу Другої Речі Посполитої українське національно-культурне життя стикнулося з адміністративно-політичними утисками. Однак праця в НТШ не припинялася. Члени товариства стали творцями і викладачами Українського таємного університету у Львові (1920–1925 рр.), продовжували видавничу діяльність і заснували ряд науково-дослідних установ. Станом на 1939 р. НТШ видало 1173 томи праць, мало власну друкарню, бібліотеку на 200 тис. томів, три музеї, складалося з 20 комісій, що охоплювали 333 членів, з яких близько третини було іноземцями. Членами НТШ були такі відомі вчені, як А. Ейнштейн, М. Планк, Я. Бодуен де Куртене, Т. Масарик та інші.

Із приходом радянської влади у 1939 р. НТШ почала занепадати. Вже у жовтні 1939 р. діяльність товариства була паралізована, оскільки у нього вилучили книгарні, друкарню і бібліотеку, чимало членів НТШ потрапило за грати. Тож 14 січня 1940 р. Надзвичайні збори Товариства оголосили про саморозпуск. Тим часом, українські науковці, яким пощастило опинитися на еміграції, у 1947 р. відновили діяльність НТШ за кордоном.

Фактично діаспорне товариство тривалий час було єдиною наукової інституцією, яка стояла на захисті об’єктивної національної історії, сприяла збереженню української мови та успішно підтримувало розвиток передвоєнних наукових шкіл через організацію видавничого процесу з різних галузей наук. Підтримка з боку товариств НТШ Австралії, Америки й Європи чимало допомогла в реалізації ідеї відновлення Наукового товариства імені Т. Шевченка в Україні, яке відбулося на установчих зборах у Львові 21 жовтня 1989 р. З того часу і до сьогодні НТШ працює на благо української науки та її інтеграції у міжнародну наукову думку, виконуючи роль першої в Україні неофіційної академії наук.

Лев ДАВИБІДА.

Releated Post