Люди вірили, що без чіткого виконання обрядових елементів у повному обсязі, щасливе життя подружжя не буде забезпеченим. Тому кожна дія у весіллі була спрямована на те, щоб «запрограмувати» благополуччя майбутньої родини. Відтак ставились до цього надзвичайно серйозно і відповідально.

Читати далі  

У ХІХ – першій половині ХХ століття для українців були характерні ранні шлюби. Дівчат віддавали заміж у 15-18 років, хлопців — у 18-20 років. Шлюби найчастіше укладали в той період, коли ставало менше сільськогосподарської роботи. Тому значна кількість весіль відбувалася восени (після Покрови) та в січні-лютому. Традиційно сватів починали засилати […]

Читати далі  

Молодь ставала дорослою рано. Дівчата переважно в 15-16 років, хлопці  – 16-17 років. В Україні існували своєрідні «громадські організації» молоді  — так звані дівочі і парубочі громади. Повноліття для дівчини чи хлопця наступало тоді, коли вони могли вступити до цієї громади.

Читати далі